Надер Джаханбані (51 рік)
Генерал ВПС і засновник пілотажної групи «Золота корона», страчений після показового революційного трибуналу.
234 названі жертви Ісламської Республіки Іран — від розстрільних команд 1979 року до хвилі страт 2026 року. Шукайте, фільтруйте, цитуйте.
234 з 234 імен · Джерела: Amnesty International, Iran Human Rights, HRANA, Hengaw, Boroumand Center, BBC, Reuters.
Генерал ВПС і засновник пілотажної групи «Золота корона», страчений після показового революційного трибуналу.
Прем'єр-міністр Ірану протягом дванадцяти з половиною років до 1977 року, заарештований монархією, якій служив, а потім страчений революційним судом 7 квітня 1979 року після прискореного судового розгляду без адвоката захисту та права на апеляцію.
Відомий ірано-єврейський бізнесмен і філантроп, розстріляний після двогодинного суду за звинуваченнями, зокрема у «дружбі з ворогами Бога».
Перша жінка-міністр в історії Ірану. Страчена розстрілом за звинуваченнями, зокрема в «поширенні розпусти на землі», за розширення освіти для дівчат.
Міністр закордонних справ під час кризи із заручниками в посольстві США та націоналістичний противник клерикального правління. Його заарештували у квітні 1982 року, засудили за змову проти держави після телевізійного зізнання та стратили 15 вересня 1982 року.
Підліток-бахаї, повішена в Ширазі разом з дев'ятьма іншими жінками-бахаї за викладання в недільній школі. Їй було 17, і вона відмовилася зректися своєї віри.
Політичний в'язень, страчений під час масових убивств 1988 року за фетвою аятоли Хомейні. Його ім'я занесено до Меморіалу Омід Центру Боруманд.
Політична в'язниця лівих поглядів, повішена під час літніх страт 1988 року у в'язниці Евін. Її родині не повідомляли про смерть тижнями і відмовили у встановленні надгробка.
Ірано-канадська фотожурналістка, заарештована біля в'язниці Евін за фотографування родин ув'язнених. Померла під вартою від перелому черепа. Іранський лікар Шахрам Азам пізніше свідчив, що її зґвалтували, катували та побили.
Студентка музики, застрелена в груди бійцем басидж під час протестів Зеленого руху. Її смерть, знята на відео мобільного телефону, стала глобальним символом репресій 2009 року.
Блогер і робітник, заарештований кіберполіцією (FATA) за критичні дописи у Facebook. Помер під тортурами в Евіні за кілька днів після арешту; родину змусили поховати його без розтину.
Ірано-канадський соціолог та еколог. Влада заявила, що він повісився в блоці 209 в'язниці Евін через два тижні після арешту — його родина та колеги відкидають цю версію.
Чемпіон-борець, повішений таємно, поки його апеляція ще розглядалася. Його брати, також затримані, заявили, що його «зізнання» у вбивстві охоронця було вибите тортурами.
Журналіст і засновник Telegram-каналу Amadnews, виманений із Парижа до Іраку, потім викрадений КВІР і повішений після телевізійного зізнання.
Курдсько-іранська студентка, яка приїхала до Тегерана з родиною, заарештована поліцією моралі за «неправильний хіджаб» і оголошена мертвою через три дні. Її ім'я стало першим криком руху.
Мати двох дітей, застрелена силами безпеки. Фотографія її доньки, яка стриже власне волосся біля могили, облетіла світ.
Учениця старшої школи, яку востаннє бачили, коли вона спалювала свій хіджаб на протесті в Тегерані. Її тіло повернули родині через десять днів; влада заборонила публічний похорон.
Убитий силами безпеки в Амолі протягом першого тижня протестів. На його похорон зібралися тисячі людей, і він став точкою згуртування в Мазендерані.
Альпіністка та боксерка, застрелена в голову під час протесту в Амолі. Родину змушували казати, що вона померла від інсульту.
Зняла на відео, як зав'язує хвіст перед тим, як приєднатися до демонстрації в Караджі. Розстріляна шість разів силами безпеки. Її останнє відео переглянули сотні мільйонів разів.
За словами її родини, застрелена в груди силами безпеки по дорозі додому з роботи. Відео з прощальною промовою її сестри облетіло весь світ.
Убитий у Казвіні під час протестів. Його сестра Фатеме обстригла волосся над його могилою — цей вчинок став вірусним у всьому світі.
Курдський підліток, застрелений у голову силами безпеки під час протестів. Помер у лікарні через три дні.
Ютуберка, яка знімала себе на відео, розповідаючи про свободу та звичайні підліткові мрії. За даними Amnesty, убита ударами кийка по голові.
Убитий під час протестів в Ізе. Сили безпеки спочатку відмовилися віддавати його тіло родині.
Підліток, убитий 24 дробовими кульками в живіт і груди під час протестів у Мешхеді. Amnesty задокументувала, що сили безпеки стріляли зблизька.
Чоловік-белудж, сфотографований прив’язаним до флагштока за кілька днів до того, як його застрелили під час Кривавої п’ятниці в Захедані. Його смерть стала символом різанини.
Отримав десятки металевих кульок у груди, живіт і ноги під час протесту в Мешхеді. Помер через кілька днів у лікарні.
15-річний підліток, застрелений у голову під час протесту в Кереджі; одна з десятків дітей, убитих у перші місяці повстання.
Убитий силами безпеки на протесті в Тегерані. Amnesty заявила, що його застрелили зблизька металевими кульками. Його родину примушували публічно звинувачувати «бунтівників».
Учениця середньої школи, забита до смерті після того, як сили безпеки вдерлися до її школи, коли учениці відмовилися співати прорежимний гімн.
Учениця старшої школи, заарештована у своїй школі в Тегерані і, за повідомленнями, убита під вартою. Влада стверджувала про самогубство; її родина відкинула цю версію.
Курдський підліток, убитий силами безпеки під час протестів на заході Ірану. Його похорон також був атакований сльозогінним газом.
Курдська аспірантка філософії, убита після того, як її побили по голові кийками під час протестів у Тегерані.
Студентка-медик, яка впала з будівлі в Тебризі, тікаючи від сил безпеки. Свідки стверджували, що її переслідували на дах.
Дев’ятирічний хлопчик, застрелений у сімейному автомобілі під час протесту. На його похороні мати заявила на камеру: «Це режим убив мого сина».
Семирічний хлопчик, поранений під час тієї ж атаки в Ізе, що й Кіан Пірфалак. Помер від ран через кілька днів у лікарні.
Курдський підліток, убитий силами безпеки в Марівані під час масових протестів, що відбулися через 40 днів після попередніх смертей.
Поранений пострілом у голову, коли сигналив автомобілем на знак святкування після поразки збірної Ірану з футболу від США на чемпіонаті світу. Цей жест був сприйнятий як протест.
Перший протестувальник, страчений після повстання 2022 року — повішений за нібито поранення члена «Басіджа» після закритого судового процесу без обраного адвоката.
Публічно повішений на будівельному крані в Мешхеді лише через 23 дні після арешту, звинувачений у вбивстві двох членів «Басіджа». Його матір не попередили про страту заздалегідь.
Чемпіон з карате, страчений разом із Сейєдом Мохаммадом Хоссейні після поспішного суду, який широко засудили як несправедливий. За словами його адвоката, зізнався під тортурами.
Волонтер-тренер з карате для дітей, повішений на світанку за звинуваченням у «поширенні розпусти на землі». Його адвокати заявили, що зізнання було вибите тривалими побиттями.
Шведсько-іранський арабський активіст, викрадений з Туреччини іранською розвідкою у 2020 році, потім повішений в Ірані після телевізійного зізнання.
Непритомна впала на платформі тегеранського метро після ймовірної зустрічі з поліцією моралі через хіджаб. Померла в лікарні через 28 днів після кількох тижнів у комі.
Сунітський курдський релігійний учитель, повішений у в'язниці Гезель-Гесар разом із трьома іншими після 14 років у камері смертників. Експерти ООН неодноразово вимагали перегляду справи.
Один із групи протестувальників, страчених на початку 2024 року за вбивство члена «Басіджа» під час протестів 2022 року. Amnesty назвала суд «вкрай несправедливим».
Протестувальник із діагностованим психічним захворюванням, повішений, незважаючи на призупинення виконання вироку Верховним судом та міжнародні звернення.
Альтернативна транслітерація, яку використовує Iran Human Rights для тієї ж страти в серпні 2024 року — повішений таємно, без попереднього повідомлення родини.
Протестувальник з громади Ярсані-Курдів з Керманшаха, заарештований після повстання 2022 року та повішений 6 серпня 2024 року за вироком кісас, який, за словами його родини та спостерігачів, ґрунтувався на зізнанні, отриманому під тортурами. Його страту було здійснено без попереднього повідомлення родичів.
Ярсансько-курдський протестувальник, повішений у в'язниці Дізель-Абад за нібито вбивство офіцера КВІР. Його адвокат заявив, що його засудили на підставі єдиного вимушеного зізнання.
Німецько-іранський дисидент, викрадений у Дубаї в 2020 році та таємно страчений у жовтні 2024 року, що спонукало Німеччину закрити всі іранські консульства.
Журналіст і колишній політв'язень, який наклав на себе руки в центрі Тегерана після публікації останнього повідомлення з вимогою звільнити чотирьох названих політв'язнів.
Трирічна дитина з Джаванруду, провінція Керманшах. У січні 2026 року її повезли на похорон, і вона загинула, коли сили безпеки відкрили вогонь по скорботних. Вона є однією з наймолодших імен у перевірених списках дітей, убитих під час зимових репресій.
Таха Сафарі був учнем одинадцятого класу, який вивчав бухгалтерський облік. Сили безпеки застрелили його на бульварі Джихад в Азні, і було чутно безперервний звук пострілів у протестувальників. Таху застрелили, і він зник, доки сили безпеки не повідомили його родину в суботу, 3 січня, щоб забрати його тіло. Його родина не знає, чи був він убитий під вартою, чи в лікарні, але його ім'я не було знайдено в лікарні Імама Алі в Азні, коли вони його шукали.
Мохаммад Нурі був застрелений на площі Тохід у Кумі, коли сили безпеки атакували протестувальників. Його застрелили ззаду, він упав і був доставлений до клініки без свідомості, але помер там, оскільки куля пробила йому легеню. Сили безпеки погрожували його родині назвати його Басіджі та мучеником або ж зіткнутися з відмовою в похоронних церемоніях, тому родина обрала тихе поховання.
Мілада Голамзаде Нушарі, 30 років, було застрелено в око з пістолета силами Басідж 7 січня; куля вийшла через вухо, вбивши його. Його бездиханне тіло доставили до клініки поблизу бази Басідж. Його родині вдалося забрати тіло з клініки та поховати його на місцевому цвинтарі, після того як його сестра сховала тіло під собою в машині, щоб проїхати повз сили безпеки.
Саїда Таваколяна було застрелено урядовими силами 7 січня 2026 року в Ширазі, коли він їхав у своєму особистому автомобілі з матір'ю, і він помер після перевезення до лікарні. Люди спочатку відвезли його до клініки Пардіс, а потім його перевели до лікарні Намазі, де він помер через кілька годин. Після його смерті сили безпеки чинили тиск на його родину, напавши на деяких родичів та атакувавши його будинок сльозогінним газом. Його тіло повернули родині через десять днів за умови оплати, і лише п'ятнадцятьом людям дозволили відвідати його похорон.
Абольфазла Ескандарі було вбито двома бойовими кулями, однією в шию та однією в спину, через тиждень після того, як йому виповнилося 19 років. Він був солдатом, який тільки-но закінчив навчання та прагнув відкрити власну майстерню з ремонту. Після його зникнення його родина зв'язалася з його телефоном, і відповіла невідома особа, що призвело до чотириденних пошуків, перш ніж вони змогли забрати його тіло для поховання під суворим наглядом. Повідомляється, що сили безпеки змусили родину оголосити його мучеником.
Абольфазл Хейдарі, 18-річний мешканець Кіру, був убитий 8 січня в тому ж місті. Куля, випущена з даху, влучила йому в плече, спричинивши внутрішню кровотечу та пошкодження легень. Він помер, не доїхавши до лікарні, і його родина поховала тіло рано наступного ранку без дозволу на церемонію. Він працював механіком.
Абольфазл Нороузі, 15-річний механік, був убитий 8 січня в Мешхеді вогнепальною зброєю, кулі влучили йому в голову та обличчя. Його тіло було доставлено його родині 9 січня після великих труднощів. Його поховали в Бехешт Реза 9 січня, і сили безпеки встановили надгробний камінь із написом «Мученик», незважаючи на бажання його родини.
Абольфазл Вахіді, 13 років, був убитий 8 січня в Назіабаді, Тегеран, кулею в горло. Його доставили до лікарні Мофаррех, але він не прийшов до тями. Його тіло перевезли до Кахрізака, і його родині знадобилося багато часу, щоб забрати його для поховання. Абольфазл, у якого було дві старші сестри, був похований у могилі своєї матері; його мати померла від COVID-19 у 2021 році.
Ахмад Каземі Шахруї, відомий спортсмен і продавець на денному ринку в Бандар-Аббасі, був убитий силами безпеки 8 січня 2026 року під час першої з Двох Ночей.
Айназ Рахімі, 13-річна учениця, була вбита в Наджафабаді. У її свідоцтві про смерть причинами було вказано «пошкодження внутрішніх органів» та «кульове поранення». Її поховали в селі Хассанабад, Наджафабад. Були опубліковані фотографії її похорону та поминальної служби, а з її кімнати було поширено рукописний текст під назвою «Опис світу» Айназ.
Алі Горбані був убитий військовою кулею в серце 8 січня в Пасаргаді, перед будівлею Революційної гвардії. Він був 22-річним робітником, який покинув школу через бідність. Його мати померла за шість місяців до цього. Сили безпеки забрали його тіло з його дому, а потім повернули родині через кілька днів і зобов'язань. Його похорон відбувся в темряві 14 січня за участю невеликої кількості родичів під тиском безпеки.
Алі Мусапур Парчалі, 29 років, був убитий 8 січня в районі Мейдан Рахбар у Тегерані після пострілу. Він був із села Парчал, але працював у Тегерані автослюсарем, тоді як його родина жила в селі Парчал. Його родина оплакує його втрату мовчки та без розголосу. Він планував одружитися через кілька місяців.
Аліреза Сафаві Фазелі був застрелений силами безпеки в ніч на 8 січня 2026 року. На останньому знімку, де він живий, він показує знак «V» (перемога) на вулиці.
Аміра, 39 років, застрелили в спину бойовою кулею та в ноги дробовими кулями в Тегеранпарсі. Він щойно одружився та очікував першої дитини. Його тіло знайшли наступного ранку в лікарні Тегеранпарса, і зрештою його поховали 10 січня після того, як його тіло тимчасово зникло з Бехешт-е Захра.
Амір Аббас Момені, 17-річний студент, був поранений кулею в бік і спину під час протестів в Ісламшахрі 8 січня і помер наступного дня в лікарні. У його свідоцтві про смерть причиною смерті було вказано «внаслідок ножового та гострого предмета». Його родина отримала його тіло з Кахрізака через три дні, і сили безпеки встановили надгробний камінь з написом «мученик» без їхнього відома.
Аміралі Хейдарі Джафар-Абаді, 17-річний механік, був убитий 8 січня в Керманшахі кулями Калашнікова, за три дні до свого 18-річчя. Його влучили в груди та бік, і лікарі в лікарні заявили, що його череп та мозок також були пошкоджені. Жодних заходів для його порятунку в лікарні не було вжито, і одна з його ніг була зламана. Він мав досягнення у футболі та тхеквондо і працював у дві зміни.
Амірхоссейн Долатабаді Фарахані, студент інженерного факультету, помер в Араку від вогнепального поранення в живіт бойовою кулею. У свідоцтві про смерть причиною було вказано «влучання бойової кулі в живіт». Його родина не знала про його долю протягом трьох днів і пізніше через знайомих ідентифікувала його тіло в морзі Бегешт Захра в Араку. Родина не знає точних обставин його смерті.
Амірхоссейна застрелили в спину кулею на головному бульварі Фазе Єк Андіше, Шахріар. Куля потрапила в лопатку та влучила в серце, убивши його на місці. Він був сам на вулиці, коли почалася стрілянина. Власники магазинів та молодь зупинили білий автомобіль Peugeot Pars, помістили всередину тіло Амірхоссейна та попросили водія відвезти його до лікарні. Амірхоссейн жив сам в Андіше, а його родина була в Азіміє, Карадж. Його родина шукала його протягом трьох днів у лікарнях та клініках. На четвертий день їм сказали їхати до Кахрізака, де вони знайшли бездиханне тіло Амірхоссейна. Його поховали на кладовищі Імамзаде Хейдар у Караджу. Його родині не дозволили фотографувати його тіло, а його обличчя було ненадовго відкрито для матері, щоб вона могла його побачити. Амірхоссейн був співробітником компанії Iran Khodro.
Амірмохаммад Гур-Бейглу, 22-річний мийник килимів, був убитий 8 січня в Ісламшагрі, Гаеміє, двома бойовими кулями в поперек і стегно. Його батько відвіз його до клініки, а потім до лікарні, де персонал заявив, що він помер, але його батько бачив слабкі ознаки життя. Попри спроби батька реанімувати, Амірмохаммад помер, і його тіло було перевезено до Кахрізака. Родині знадобилося два дні, щоб забрати його тіло, і він був єдиним сином у своїй родині.
Амірмохаммад Сафарі, 15 років, із села Бенлар Зівдар, Лурестан, мігрував до Тегерана зі своїм батьком на заробітки. Він був убитий в Ядабаді, Тегеран, кулею в серце та численними дробовими пораненнями, на його тілі також були помітні ножові поранення. Через шість днів його тіло знайшли в Кахрізаку. Родина вважає, що він був живий кілька днів після поранення і заплатила приблизно 400 мільйонів туманів за його тіло, погодившись на тихий похорон. Його поховали в рідному селі Бенлар Зівдар.
Армана Горджіана Бахміярі застрелили в живіт сили безпеки під час протесту в селі Баба Мейдан, і він помер у лікарні. Свідки повідомляли про сліди побиття на його тілі. Він був з культурної родини лікарів і був відмінником. Присутні на його 40-денній церемонії скандували проти Ісламської Республіки.
Арвіна Салемірада, 16 років, було застрелено безпосередньо в голову бойовою кулею з близької відстані 8 січня, коли він захищав друга. Його череп був зламаний, і він отримав важкі пошкодження мозку. Він переніс операцію і залишався в комі 16 днів, перш ніж помер 23 січня. Арвін був старанним студентом та спортсменом, який мріяв про професійний футбол.
Ашкан Шуштарі, 35 років, був застрелений в голову під час протестів у Шахріарі 8 січня. Його родина шукала його і знайшла в Кахрізаку. Його батько домовився про отримання та поховання тіла після кількох днів зусиль. Двоюрідний брат Ашкана, Мохаммадалі Арар, також був убитий кулею в Шуштарі приблизно в той же час.
Бехруз Мансурі та його дружина Мансуре Хейдарі були вбиті військовими кулями на вулиці Ашура в Бушері. Бехруза застрелили в голову. Сили безпеки передали їхні тіла родинам через чотири дні. Їх поховали разом у селі Бує-Газ, за 50 кілометрів від Бушера.
Беньямін Егдамі, 16-річний студент, приєднався до протестів у Фардісі 8 січня і був заарештований. Він був убитий під час затримання, і його родина ідентифікувала його тіло 13 січня в Кахрізаку. Родина помітила дробові поранення на чутливих ділянках його тіла, обидві його ноги були зламані, а на його обличчі були сліди від куль. Сили безпеки взяли плату та зобов'язання з родини за тіло, включаючи підписання документа, що він був членом Басіджі, і його поховали на віддаленому кладовищі.
Даніал Черагіан був застрелений у голову снайпером з даху будівлі у Фардіс Карадж. Його доставили до лікарні, і він був ще живий після прибуття. Його родина стверджує, що його застрелили знову в лікарні, тому що ангіокатетер все ще був прикріплений до нього. Даніал був досвідченим токарем зі своєю невеликою майстернею і був заручений. Сили безпеки поховали його тіло, не дозволивши його родині провести церемонію.
Даніал, 22 роки, був убитий у Нармаку, Тегеран, трьома кулями: двома в ноги з відстані та однією бойовою кулею з відстані близько двох метрів у спину. Його родина шукала його шість днів, перш ніж знайшла його тіло в Кахрізаку. У свідоцтві про смерть причиною смерті було вказано «наслідки ураження гострими предметами».
Ібрагім, 54 роки, був убитий бойовою кулею в голову. Його єдиний син відніс його до лікарні, оскільки сили безпеки заблокували вулицю. Свідки розповіли його родині, що його застрелили, коли він намагався врятувати іншу поранену людину. Сили безпеки погрожували його родині та не дозволили їм публікувати оголошення про смерть.
Ехсан Абольхассан-Бейгі, 44 роки, був убитий 8 січня в Ширазі військовими та дробовими кулями. Він був поранений у шию та руку військовими кулями, а його руки та ноги були повні дробу. Його тіло було передано родині приблизно через тиждень з інструкціями щодо ранкового, приватного похорону. Він мав майстерню з виробництва шкіряних сумок та мав диплом.
Родина Емада Шуша не знала про його долю протягом тижня, поки родич не знайшов його на кладовищі Баг-е Резван у Решті. Його брат, Алі, також загинув під час протестів 2022 року. Емад був професійним баристою, який любив рок і метал музику.
Ерфана Абдіпура двічі застрелили в груди близько 22:30 на площі Ар'яшахр, Тегеран. Він намагався допомогти пораненим і відштовхувати сили, коли його було поранено. Друзі намагалися його врятувати, і врешті-решт його доставили до лікарні Ібн Сіни.
Гуламхоссейна Ахаді було вбито прямим пострілом силами безпеки на площі Голрізан, Керманшах. Він був освітянином на пенсії, спортсменом і альпіністом. Сили безпеки тиснули на його родину, щоб вони заповнили форми та прийняли, що його вбили «терористи», і оголосили його «мучеником». Його поховали на кладовищі Баг-е Фердос у Керманшаху, в тій самій могилі, що й його батька. Його родині не дозволили написати «Джавіднам» на його надгробку.
Гамідреза Ширазі був убитий у Шахріарі кулею в бік. Його родина не мала новин про нього протягом 12 днів, шукаючи його в Тегерані та Шахріарі, поки 18 січня поліція Шапура не зв'язалася з ними, щоб забрати його тіло. Судово-медична довідка зафіксувала причину смерті як «вплив високошвидкісних снарядів на тіло», не згадуючи кулю. Гамідреза раніше давав зобов'язання поліції FATA через політичну діяльність.
Хоссейн Тегранджі, гітарист, піаніст і співак, був убитий кулями сил безпеки під час протестів у тегеранському районі Нармак 8 січня. Сили безпеки стріляли з даху мечеті Хафт Хоз. Його батько шукав його в різних місцях; через кілька днів він ідентифікував тіло свого сина за відбитками пальців, відзначивши вогнепальне поранення брови та зруйноване ліве око.
Ілія Дехгані був поранений близько 21:00 на перехресті Тірандаз у Тегеранпарсі прямим пострілом у шию та спинний мозок. 19-річного юнака госпіталізували з перерізаним спинним мозком, і він помер через тиждень. На відео, оприлюдненому з лікарні перед його смертю, Ілія сказав своєму батькові: «Тату, я люблю тебе». Ілію Дехгані поховали 17 січня на ділянці 105 кладовища Бегешт Захра, Тегеран.
Джавад Ганджі роками працював у кіно як асистент режисера, планувальник, продюсер, сценарист, режисер та актор. Він був дуже близький до своєї родини і допомагав дітям-сиротам. У тексті не описано, як його було вбито.
Халед Моллаї, 19 років, студент третього курсу промислового менеджменту Університету Хормозган, був застрелений в голову в центрі Бендер-Аббаса ввечері 8 січня 2026 року.
Махмуда було вбито в одному з провулків поблизу площі Палестини снайперською кулею в лоб. Оскільки він був одним із перших убитих в ті дні, його сім'я змогла забрати його тіло після тиску з боку сил безпеки. Махмуд працював графічним дизайнером.
Мані Шафії, 18 років, був убитий пострілом у селезінку 9 січня в Ісламшахрі, на руках у своїх бабусі й дідуся. Його батько, Мехді, був убитий менш ніж за дві години до того, хоча Мані не знав про смерть батька. Мані був студентом-бухгалтером, який також працював. Його тіло було поховано 11 січня в родовому селі його родини Ченар. Сили безпеки пізніше втрутилися, щоб запобігти поминальній церемонії за ним та його батьком.
Мансуре Хейдарі, 37-річна медсестра, та її чоловік Бехруз Мансурі були вбиті військовими кулями на вулиці Ашура в Бушері. Мансуре отримала постріл в бік після того, як Бехруз був застрелений в голову. Сили безпеки передали їхні тіла родичам через чотири дні. Їх поховали разом у селі Бує-Газ, за 50 кілометрів від Бушера.
Масуда Резаїну, 35 років, було поранено в праву ногу снайпером близько 22:00 8 січня, і він помер приблизно через годину від сильної кровотечі. Сили безпеки спочатку відмовилися повернути його тіло, заявивши, що поховають його самі. Пізніше його родина дізналася про плани поховати його 12 січня без їхньої присутності, але втрутилася разом з іншими родичами, щоб отримати його тіло для поховання.
Мехді Хейдарабаді був убитий 8 січня 2026 року в районі Пірузі в Тегерані. Він отримав постріл в поясницю, а потім сили безпеки вистрілили йому в голову, зробивши контрольний постріл. Мехді був студентом комп'ютерної інженерії, грав на гітарі та співав. Серед друзів його знали як «Канарку».
Мехді Шафії, 44 роки, був убитий прямим пострілом у серце 9 січня в Ісламшахрі. Його син, Мані, був убитий менш ніж через дві години. Мехді працював у будівництві, і його тіло було поховано 11 січня в родовому селі його родини Ченар. Сили безпеки пізніше втрутилися, щоб запобігти поминальній церемонії за ним та його сином.
Мехрдад Садегі, студент, народжений 14 лютого 2007 року, був убитий 8 січня в Малекшахрі, Ісфахан, прямою бойовою кулею в бік, приблизно за місяць до свого 18-річчя. У нього стріляли на тротуарі, коли він повертався додому. Після того, як його родина отримала дзвінок, в якому стверджувалося, що він був поранений, але живий, вони поїхали до лікарні, але знайшли лише його бездиханне тіло. Його тіло утримували п'ять днів і видали лише після неодноразових запитів з боку його родини.
Мехрзада Назарі було вбито пострілами сил безпеки в Нурабаді. Він був фермером і власником ранчо, відомим своїм патріотизмом і любов'ю до природи. Він добровольцем гасив пожежі в горах Загрос, двічі отримавши опіки. Незважаючи на тиск сил безпеки та арешти його родичів, церемонія його вшанування відбулася гідно, під патріотичні пісні, зіграні біля його могили.
Мейсам Хазіні отримав бойову кулю поблизу губернаторства Горган. Куля влучила поблизу стегнової артерії в його стегні, що спричинило сильну кровотечу. Люди посадили його в машину, щоб доставити до лікарні, але водій, побоюючись камер спостереження або наслідків з боку служб безпеки, довго їздив містом замість того, щоб їхати безпосередньо до лікарні, поки Мейсам був ще живий. Його родичі врешті-решт доставили його до лікарні імені Хакіма Джорджані в Горгані, де він помер. Мейсам Хазіні був кухарем і мав двох маленьких дочок.
Мейсама Караняна було застрелено біля його будинку 8 січня на бульварі Таг-Бостан у Керманшаху. Йому було 26 років, і він одружився за чотири дні до того. Джерело, близьке до родини, заявило, що в нього двічі стріляли, одна куля вийшла крізь його обличчя, а його груди були порізані ножем. Його тіло було знайдено родиною в судово-медичному відділенні після пошуків у лікарнях.
Мохаммад Ахмаді, 17 років, був убитий на бульварі Вакілабад у Мешхеді дробовими пострілами. Він приєднався до протестувальників, і коли басиджі почали стріляти, він не повернувся додому. Його однокласники зрозуміли, що він відсутній на іспиті, а пізніше друг повідомив, що його застрелили. Його родина з великими труднощами забрала його тіло з моргу.
Мохаммад Джаббарі, 26 років, був убитий 8 січня в Дізіче, Ісфахан, кулями сил безпеки. У нього стріляли в спину. Мохаммад не мав постійної роботи чи доходу і виконував різну роботу.
Мохаммад Джавад Пуркарім Джалалі, студент бізнес-менеджменту, був убитий кулею в праве стегно 8 січня в Астане-Ашрафіє. Після поранення його доставили додому, але він помер через 45 хвилин. Він був 22-річним спортсменом, який працював у ресторані. Його тіло було перевезено до села Ліаламан, Лахіджан, і поховано 9 січня.
Мохаммад Парса Амініан помер близько 22:30 у Фардісі, Карадж, після того, як отримав постріл у спину бойовою кулею. Він працював у компанії і був єдиним сином, наймолодшим серед двох сестер. Його описували як доброго, ввічливого та чесного, який підтримував свою родину.
Мохаммадреза Саремі, 19 років, був убитий 8 січня 2026 року під час протестів у Лахіджані пострілом у голову. Він жив зі своєю бабусею в Сіякалі та поїхав до Лахіджана, щоб взяти участь у протестах. Його тіло було поховано в Барфеджані, Сіякал, після його смерті. Дата його народження вказана як 10 вересня 2006 року на його надгробку.
Мохсену, 21 рік, влучив прямий постріл від правоохоронців, куля ввійшла в спину і досягла його серця. Він помер миттєво після прибуття до лікарні Монтазері в Наджафабаді. Його тіло було винесено з лікарні за допомогою громадськості, щоб запобігти його захопленню силами безпеки, і було поховано наступного дня.
Мосайєб Незамі, 32-річний фермер з Боруджерда, був поранений 8 січня 2026 року і вбитий пострілом у серце в лікарні. Його родина відмовилася дозволити державі називати його членом «Басідж».
Мостафу, 25 років, було поранено прямим пострілом біля поліцейського відділку Хамзе в Дезфулі близько 22:00, і він помер близько 1:00, коли його перевозили до лікарні. Сили безпеки спочатку відмовилися передати його тіло, погрожуючи його родині. Його тіло було нарешті поховано о 4:00 11 січня лише в присутності його родини.
Насер Ширазі-Караме, 44 роки, командир пожежно-рятувальної служби з 22-річним стажем, був застрелений в Ісламшахрі 8 січня 2026 року під час спроби евакуювати пораненого протестувальника.
Насім Пурагаї, інженер-механік і мати двох дітей, була вбита в районі Садегійє (Аріашахр) у Тегерані. Її чоловік ніс її тіло півтори години, щоб не дати силам безпеки забрати його. Мешканці одного будинку надали притулок, і тіло перенесли на їхню парковку. Пізніше чоловік загорнув її тіло в простирадло і забрав його.
Назлі Джанпарвар, експерт з дизайну одягу, була застрелена з близької відстані десятками дробин у районі Шаріаті. Вона намагалася захистити обличчя руками, але дробини влучили в її руки, обличчя та тіло. Її доставили до клініки Гейтаріє, де її родині повідомили, що вона жива і має ангіокатетер та дихальну трубку. Коли її родина знайшла її тіло в бюро судово-медичної експертизи, вони побачили, що вона була застрелена в груди. Назлі поховали у родинній гробниці в Боджнурді.
Негар Аджам, випускниця юридичного факультету, була вбита 9 липня (18 Тір) у районі площі Хафт-е Тір у Мешхеді кулею, коли вона була зі своїм нареченим. Її тіло було поховане в селі Зібад у Гонабаді. Її поминальна служба збіглася з поминальними службами інших жертв, похованих у символічному селі, включаючи Хоссейна Аджама. Родини загиблих перебувають під тиском співробітників служби безпеки, щоб вони мовчали, і вони відхилили пропозицію зареєструвати жертв Гонабада як мучеників.
Німа Парса був викладачем італійської та англійської мов у Тегерані. Він був убитий 8 січня на площі Таджріш у Тегерані пострілом у голову. Його тіло не було передано родині до неділі.
Німа Таджік був убитий в Афсаріє, Тегеран, прямою кулею в голову, до завершення його військової служби залишалося лише два місяці. Його родина знайшла його тіло в Кахрізаку 12 січня (22 Дей) і пізніше поховала його в Бехешт-е Захра. Родина перебуває під сильним тиском безпеки і не могла вільно провести похоронні або поминальні церемонії.
Паям, 35-річний одружений чоловік із 2-річним сином, володів автомайстернею. Його застрелили в ліву стегнову артерію о 21:20, і він сказав своїй дружині: «Я вмираю, приходь». Він помер наступного ранку після операції, лікарі заявили, що причиною смерті стала бойова куля в головну артерію лівої ноги.
Пуя Фарагарді, скрипаль, був убитий кулями сил безпеки під час протестів у Маджидіє, Тегеран. Його родина знайшла його тіло після кількох днів пошуків. Пуя жив сам, і його тіло отримали його тітки, оскільки його батьки померли, а його зведений брат жив за межами Ірану. Пуя був скрипалем, який виступав з оркестрами та викладав музику.
Раха Белуліпур була вбита на вулиці Фатемі в Тегерані кулею в груди. Вона була студенткою італійської мови Тегеранського університету 2024 року. Її поховали у Фіроузабаді.
Рамін Асадіфард, 41 рік, був убитий 8 січня в Караджі, в районі Меспах. Хоча його рука була поранена дробинами, він переніс кількох поранених у безпечне місце після того, як сили безпеки почали стріляти. Під час надання допомоги сили безпеки напали на нього і били його кийками по голові, доки він не помер. Його родина зіткнулася з сильним тиском безпеки та обмеженнями щодо його поминальної служби.
Расул, батько та єдиний опікун двох дітей віком 10 та 12 років, був убитий кулею в Гарчаку. Куля увійшла в його щоку та вийшла із задньої частини голови, спричинивши крововилив у мозок та смерть. Він пішов до своєї крамниці, щоб доставити рис клієнту, коли його застрелили. Він дістався додому пораненим і знепритомнів на сходах. Його родина відвезла його до лікарні 15 Хорада у Вараміні, де він помер 10 січня. Його родина шукала його тіло два дні і знайшла його в Кахрізаку. Тіло Расула було передано його родині 12 січня та поховано на кладовищі Бехешт-е Фатеме. Його дружина померла чотири роки тому.
Реза Ескандарпур приєднався до протестувальників у Садегійє (Аріашахр). Коли натовп розсіявся, сили безпеки почали стріляти в людей. Шість куль влучили в Резу в шию, живіт, сідниці та ногу, коли він йшов рятувати друга, який був поранений. Його родина поїхала до Кахрізака, щоб забрати його тіло, і побачила, що його горло було перерізане. Агенти безпеки зробили фотографії з телефонів його родини і змусили їх видалити, потім відвезли його тіло до моргу.
Реза Есмаїлі, 23 роки, помер увечері 8 січня під час протестів у районі Заянде-Руд, Ісфахан, від кульового поранення у верхню ліву руку, що спричинило сильну кровотечу. Незважаючи на травму, він дістався до сусіднього будинку, але помер від ран після затримки з транспортуванням до лікарні. Його родина шукала його тіло шість днів, і їх попросили підписати документ з іншою версією його смерті, від чого вони відмовилися. Його тіло було нарешті доставлено 14 січня, але його родину змусили провести поховання між 20:00 та 4:00 в умовах сильного морозу. Його поховали на церемонії, контрольованій службами безпеки, у селі Колбі-Бек, Чахармахаль і Бахтіярі.
Рібін Мораді, 17-річний футболіст, пішов до свого клубу 8 січня і не повернувся додому. Його родина знайшла його тіло в Кахрізаку через кілька днів з кульовим пораненням зі спини. Він був членом основної футбольної команди клубу «Сайпа» в Тегерані.
Робіна Амініан, студентка з Марівана, вивчала дизайн тканин та одягу в Тегеранському університеті Шахід Бехешті. Її вбили сили безпеки, які застрелили її після того, як вона покинула університет під час протестів. Сили безпеки не дозволили її родині поховати її на бажаному кладовищі, змусивши їх поховати її в безлюдному місці без присутності родичів.
Садра Солтані, 23-річний магістрант архітектури, був убитий вночі 8 січня в Нармаку, Тегеран, кулею в серце на очах у його родини. Його батько заявив, що стрілець обрав Садру замість нього. Він помер по дорозі до лікарні Ансарі, де лікар сказав родині, що куля спричинила розрив аорти. 9 січня його родина силою проникла до судово-медичного центру Кахрізак і знайшла його тіло серед багатьох інших. Його поховали 10 січня в Бехешт-е Захра.
Саїд Тарванд, 33-річний підрядник нафтової компанії з Мехрана, був убитий двома кулями з близької відстані на вулиці Амірі в Абадані. Сили безпеки тримали його тіло п'ять днів як невпізнане. Після погроз родині та отримання зобов'язань вони відпустили тіло. Його поховали в селі Чалаб у Мехрані.
Сахар Баят була вбита в Нармаку, Тегеран, живою кулею в голову, тримаючи чоловіка за руку. Її чоловік ніс її тіло пішки до лікарні Альгадір у Тегерані. Через три дні її родина забрала її тіло з моргу Бехешт-е Захра в Тегерані. Її родина поховала її в її родовому селі Сотлак у Туйсеркані на наступний день, після того, як агентства безпеки в Туйсеркані отримали від них зобов'язання, що на церемонії не буде вигуків. Сахар Баят була художницею і живописцем.
Самьяр Аліпур, 15 років, був убитий дробовими пострілами та бойовими набоями зі спини на вулиці Амін, у районі Хак Сефід у Тегерані. Він покинув школу, щоб працювати учнем механіка, щоб допомогти утримувати свою родину. Його тіло знайшли в Кахрізаку після двох днів пошуків. Він танцював на сміттєвому баку зі своїми друзями, коли його вбили.
Санам Пурбабаї, 26-річна скрипалька та викладачка музики, померла під час протестів у районі Баг-е Меллі в Лахіджані від кульового поранення в голову. Повідомляється, що стрілянина велася з висоти і була спрямована в її голову. Її тіло спочатку не видавали родині, яка зрештою отримала його приблизно через десять днів і після оплати, за умови нічного поховання.
Шабнам Фердоусі була вбита на вулиці Фатемі в Тегерані прямим кульовим пораненням у живіт. Їй було 37 років, і вона закінчила Університет науки та культури в Тегерані. Після того, як її застрелили, двоє людей відвезли її до приватної лікарні, але лікарня відмовила в госпіталізації, коли її родина запитала про це. Її родина знайшла її тіло в Кахрізаку після чотирьох днів пошуків.
Яздан Таманна, 19-річний студент-електрик, був убитий 8 січня в Мешхеді пострілом у голову. Його тіло було перевезено до моргу Бехешт Резван вночі, не повідомивши родину. Після пошуків у кількох моргах його родина знайшла тіло, зазначивши, що медичні трубки ще були прикріплені. Він був чорним поясом з тхеквондо і ремонтував телевізори.
Юсеф Бахші, родом з Кучана, був убитий у Чалусі прямим пострілом у серце бойовою кулею під час протестів. Сили безпеки спочатку намагалися забрати його тіло з лікарні, але завдяки наполегливості його матері його повернули родині. Його тіло було перевезено до Кучана, де родина зіткнулася з суворими обмеженнями безпеки під час похорону. Юсеф працював у сфері продажу продуктів харчування та був блогером у соціальних мережах.
Абольфазл Баджул, студент, якому лише дванадцять днів тому виповнилося 16 років, був убитий ввечері 9 січня у Віллашахрі, Наджафабад, Ісфахан, прямим пострілом у голову. Коли вулиці стали переповненими, він шукав притулку біля стіни, але його застрелили. Його доставили до лікарні, але було вже занадто пізно. Його тіло було ідентифіковано та знайдено через тиждень у Баг-е Резван, Ісфахан.
Адель Матлабнеджад, батько маленької доньки, був застрелений у Бахарестані, Ісфахан. Він працював у сфері дизайну інтер'єру та мав майстерню МДФ. Його родина шукала його вісім днів, поки з ними не зв'язалися з Баге Резван Ісфахан, щоб ідентифікувати його тіло. Лише його брату дозволили побачити тіло, а його документи та мобільний телефон не повернули. Родину змусили сили безпеки не проводити церемонію прощання з ним.
Акбар Хамзе Хоссейні був убитий прямим вогнем сил безпеки на перехресті Абольфазл Абресані в Караджі. Сили безпеки спочатку забрали його тіло, але були змушені повернути його через присутність його знайомих. Він був чемпіоном з бойових мистецтв. Акбара та його брата Мортазу раніше заарештовували та ув'язнювали під час протестів 2022 року.
Алі Абазарі, 18-річний студент-бухгалтер, був убитий 9 січня в місті Валі-є-Аср, Тегеран, кулею, яка увійшла з лівого боку і вийшла з правого. Його родина доставила його до лікарні Шохадає Яфтабад, але персонал спочатку заперечував його присутність, перш ніж підтвердити його смерть і відмовити у доступі до тіла. Персонал лікарні намагався перевезти його тіло до Кахрізака без ідентифікації, незважаючи на те, що родина неодноразово прикріплювала ідентифікаційні бірки. У судово-медичному звіті датою смерті було вказано 8 січня, а причиною — «удар гострим предметом».
Родина Алі Естахра шукала його п'ять днів, перш ніж поліція повідомила їм забрати його тіло через два дні з Баге Резван. Його родина підозрювала, що його застрелили в скроню на вулиці Бахарестан, хоча тіло виглядало свіжим, коли вони побачили його через сім днів. Сили безпеки тиснули на його родину, щоб ті заявили, що він був прихильником уряду, але вони відмовилися і провели символічну весільну церемонію на його похороні, де їм не дозволили читати Коран.
Алі Джанані був убитий бойовими патронами під час протестів у районі Каємміє Есламшахру. Його родина знайшла його тіло в Кахрізаку після кількох днів пошуків. Він отримав поранення в голову та груди, намагаючись врятувати поранену жінку. Він був найстаршим сином у родині з п'яти осіб, працював перукарем, а іноді кур'єром на мотоциклі. Його батько знайшов його безжиттєве тіло в чорному мішку в Кахрізацькій судово-медичній експертизі, і його поховали 11 січня 2026 року в Бехешт-е Захра.
Алі Тахерхані, 31-річний інженер, був поранений дробом силами безпеки, коли їхав на своєму мотоциклі 9 січня. Він знепритомнів і був багаторазово побитий по голові та тілу кийками та прикладами гвинтівок силами безпеки. Він помер 10 січня в лікарні в Казві від важких травм голови та крововиливу в мозок. Сили безпеки вимагали мільярд туманів за його тіло, але врешті-решт видали його після того, як родич підписав зобов'язання щодо тихого похорону.
Алі Тавасолі, ветеран авіоніки, був застрелений в Андіше поблизу Тегерана 9 січня 2026 року, прикриваючи своїм тілом чотирнадцятирічного сина.
Алі-Асгар був убитий прямим пострілом у груди. Спочатку його влучили три дробини в ногу, через що він не міг рухатися. Очевидець заявив, що сили безпеки підійшли до Алі-Асгара і застрелили його з близької відстані. Алі-Асгар помер на місці і був перевезений до лікарні Паямбар Азам у Чаместані. Його батько також був поранений у стегно тієї ж ночі, і його фізичний стан був оцінений як критичний. Його тіло було поховано в селі Сейдкола. Алі-Асгар працював майстром з ремонту глушників та бамперів.
Аліреза Амані, який нещодавно закінчив військову службу, був убитий в Абпахші бойовою кулею в шию перед базою Басідж. Його доставили до лікарні, але він помер тієї ночі. Його тіло відправили на розтин і повернули родині через п'ять днів для поховання.
Алірезу Робата Джазі застрелили в спину поблизу його дому в Назарабаді 9 січня. Йому було 37 років. Свідки заявили, що офіцери прибули через 10-15 хвилин після того, як його застрелили, і забрали його. Його родина вважає, що він помер від сильної кровотечі, і його тіло повернули їм через два дні.
Аміра Хешматі застрелили в ногу бойовою кулею в Караджі, і він помер від сильної кровотечі після переведення до лікарні Раджаї. Його описували як дуже орієнтовану на сім'ю людину, яка дбала про своїх батьків. Сили безпеки перешкодили його похованню в Караджі, змусивши родину поховати його в Бехешт Алі Ештехард, місці, яке не має родинних зв'язків. Тіло було доставлено раптово, тиснучи на родину, щоб прискорити поховання.
Амір Теймурірад, 42 роки, перевозив свого племінника Арміна до клініки після того, як Армін та його батько Омід були поранені силами безпеки. Сили безпеки вистрелили в автомобіль Аміра ззаду, вбивши Арміна та поранивши Аміра. Амір пізніше помер від отриманих травм. Аміра поховали 12 січня в селі Аташгах.
Амірхоссейн Ахмаді Шаріф був убитий у Джахан Шахрі, Карадж, бойовою кулею в лоб, випущеною з даху житлового будинку. Його доставили до лікарні, але він помер миттєво. Сили безпеки спочатку перешкоджали родині отримати його тіло і змусили їх поховати його на кладовищі Калак, не дозволивши провести жалобну церемонію. Амірхоссейн працював у магазині спортивного інвентарю та підтримував свою матір та хворого батька.
Амірмехді Мораді Голдаре, 15-річний учень, був поранений у спинний мозок 9 січня в Каеміє, Есламшахр. Він не помер відразу після пострілу і був доставлений до сусіднього будинку. Через сильну кровотечу його перевезли до лікарні, але він помер по дорозі. Його тіло пізніше відправили до Кахрізака, і він був єдиним сином у своїй родині.
Амірреза Мірзаї отримав кулю в голову та шию під час стрілянини. Чоловік відвіз його на машині до лікарні, але його родина не змогла знайти його там. Пізніше той самий чоловік повідомив родині, що Амірреза помер, і він перемістив тіло на парковку свого будинку, щоб запобігти його вилученню владою. Родина знайшла його тіло в морзі Кахрізак через кілька днів, після перегляду багатьох тіл.
Іранський уряд провів великий похорон Аніли Абуталібян і повідомив, що її вбили «терористи». Державні ЗМІ заявили, що вона була зі своєю бабусею на вулиці Бозоргмехр в Ісфахані, коли її застрелили. Однак правозахисники стверджують, що вона була миттєво вбита випадковим пострілом в голову силами безпеки, а її родину змусили давати примусові інтерв'ю, щоб приписати її смерть терористам.
Армін Джашнінеджад, працівник нафтохімічного заводу Салман Фарсі в Махшахрі, був убитий бойовою кулею в серце, випущеною поліцією о 22:30. Коли його родина прийшла забрати його тіло, вони виявили, що його груди були розрізані ножем. Судово-медична експертиза в Ахвазі підтвердила його смерть від бойової кулі. Сили безпеки поховали його тіло близько 3:30 ранку 22 січня, не дозволивши родині провести церемонію.
Армін Теймурірад, 19 років, пішов у натовп під час протестів, за ним пішов його батько Омід. Сили безпеки відкрили вогонь, влучивши Арміну в груди, руки та ноги. Поки його дядько Амір перевозив його до клініки, сили безпеки стріляли по машині ззаду, вбивши Арміна всередині. Арміна поховали 13 січня в селі Аташгах.
Давуд був 37-річним батьком трьох трирічних двійнят та працівником Міністерства освіти. Він приєднався до протестувальників у своєму районі на вулиці Робат Севом в Ісфахані. Очевидець розповів його родині, що він допомагав пораненим і переправляв їх до безпечних притулків до останніх моментів. Його родина пізніше погодилася, щоб його оголосили мучеником Фондом мучеників, аби забезпечити права його дітям. Давуд походив з клану Хелісаді племені Бахтіярі. Його заарештували під час протестів 2019 року та звільнили після підписання зобов'язання.
Фарзане Таваколі, 40-річна жінка, голова домогосподарства, була вбита в Ханіябаді, Тегеран, кулею в голову. Вона померла рука об руку зі своєю дочкою. Агенти безпеки хотіли заарештувати її дочку, але не забрали її після смерті матері. За повідомленнями, сили безпеки обумовили передачу її тіла тихою церемонією поховання в селі поблизу Арака.
Ферейдун, робітник і батько трирічної доньки, був убитий у Язданшахрі, Ісфахан, кулею у праву пахву. Родич знайшов його тіло та повідомив його родині. Його родина відвезла його до лікарні Аль-Захра в Язданшахрі, але медичний персонал заявив, що він помер до прибуття. Тіло Ферейдуна було перевезено до кладовища Багхе Резван в Ісфахані, і його родина отримала його через п'ять днів. Його похорон відбувся в Язданшахрі, Ісфахан.
Газаль Дамірчалі, 17-річна студентка графічного дизайну. Сили безпеки на мотоциклах застрелили її перед її будинком у Голшахрі, Карадж. Сили безпеки домагалися родини Газаль, щоб отримати її тіло. Зрештою вони передали її тіло 11 січня за один мільярд туманів, змусивши родину поховати її на віддаленому кладовищі в Хаштгерді.
Газаль Жангорбан, 15-річна студентка, була вбита 9 січня в Ісфахані трьома бойовими кулями. Її мати розповіла, що кулі влучили їй у талію, бік та ноги. Газаль була єдиною дитиною своїх батьків, і було опубліковано багато відео, на яких її батьки сумують. Її батько називав її «дочкою Заянде Руд».
Хоссейн Насері був убитий на сході Тегерана кулею в стегнову артерію. Він був на пенсії і мав двох дорослих дітей, що жили за межами Ірану. Його діти не знали про його смерть протягом семи днів через відсутність інтернету та телефону. Хоссейна Насері поховали в Бехешт-е Захра.
Хоссейн Раді, 24 роки, водолаз і пожежник з Наджафабаду, провінція Ісфахан, повернувся з роботи у Вірменії, щоб побачити свою родину за кілька днів до того, як його вбили під час протестів у січні 2026 року.
Джафар Джавіді, 29 років, був убитий бойовим патроном військового калібру на площі Хафт-е Тір у Мешхеді під час протестів у січні 2026 року.
Джафар Мовахедпур був убитий прямим пострілом у голову в Мешхеді, стоячи в першому ряду беззбройних протестувальників. Його родина шукала його протягом тижня, перш ніж його тіло було ідентифіковано в морзі Бехешт-е Реза в Мешхеді. Його тіло було передано родині після того, як його дід, ветеран, надав зобов'язання, але родина зіткнулася з обмеженнями щодо проведення траурних церемоній.
Масіх Бігдели, 15 років, був поранений шротом у ногу, а потім бойовою кулею в голову 9 січня в Ісфахані. Він був зі своїм батьком, коли їх оточили сили безпеки. Масіха доставили до лікарні Аль-Захра, де лікарі оголосили його мертвим мозком. Його тіло не було негайно передано родині, а через чотири дні вони забрали його з Багхе Резван за умови, що на похоронах буде не більше 20 присутніх.
Масуд був убитий кулею в голову. Він був зі своїм батьком у районі Парвін в Ісфахані, коли його застрелили. Його батька також застрелили в стегно того ж дня, і його стан був оцінений як критичний. Масуд помер у лікарні Гаразі в Ісфахані, але його тіло не було видано. Його родина шукала його тіло сім днів, оскільки при ньому не було документів, що посвідчують особу. Його тіло нарешті видали наступного четверга після того, як його родина надала зобов'язання та зробила багато запитів. Масуда поховали в секції 55 кладовища Багхе Резван в Ісфахані, поруч з могилою його матері. Він працював у швейній майстерні.
Матін Аббасі був двічі поранений військовими кулями в спину 9 січня в Сабашахрі, впавши перед своєю матір'ю. Йому було 19 років, і він був поранений шротом попередньої ночі. Після того, як йому відмовили в госпіталізації в двох лікарнях, його забрали додому, а потім до третьої лікарні, де йому зробили операцію. Він помер через три дні, і його тіло було передано родині 14 січня після перевезення до Кахрізака.
Мехді Ганбарі був застрелений шротом та бойовими патронами силами безпеки в Іламі, а потім мотоцикли переїхали його закривавлене тіло. Його забрали додому, але пізніше перевезли до лікарні Імама Хомейні в Іламі, коли його стан погіршився. У нього кровоточили легені, і він помер через дев'ять днів, 17 січня 2026 року. Він грав на танбурі, мав ступінь бакалавра та працював в автооббивці.
Мехді Джафарі був убитий прямим пострілом у спину ззаду. Агенти безпеки, присутні на місці події, не дозволяли людям допомагати пораненим або переводити їх до лікарні. Його родина знайшла його тіло в Кахрізаку. За повідомленнями, сили безпеки вимагали гроші за кулю та взяли з родини зобов'язання щодо тихого поховання без друзів та родичів. Мехді Джафарі був похований 11 січня в Бехешт Захра.
Мехді Мехмаді Картелай, 16 років, школяр із Шуштара в Хузестані, був застрелений бойовою кулею 9 січня 2026 року. Його тіло було видано лише після того, як його родина підписала зобов'язання про мовчання.
Мехді Мохаммаді Кортелайі, 16-річний студент, був убитий 9 січня близько 22:00 в районі Джаде Сахеб, Шуштар, кулею снайпера в серце. Він повертався додому з роботи, коли натрапив на вуличні натовпи і був застрелений, намагаючись пройти. Незважаючи на юний вік, він працював у майстерні з ремонту мотоциклів у тому ж районі. Він був студентом першого курсу старшої школи, вивчаючи інформатику.
Мехрдад Ягубімехр, інженер-хімік, нещодавно прийнятий на докторську програму, був убитий кулею снайпера під час протестів у Кале Хасан Хан, Тегеран. Його тіло було серед тих, кого оплакували в день його похорону. Мехрдад раніше відмовився від іноземної стипендії, щоб залишитися в Ірані заради своїх батьків.
Мейсам Каземі, тегеранський пожежник та спортсмен, приєднався до протестів у неробочий час і був побитий кийками, а потім застрелений у шию в Паранді ввечері 9 січня 2026 року.
Мохаммад Асаді Гафарі, 22 роки, був убитий 9 січня в Малекшахрі, Ісфахан, кулею в ногу. Його перевезли до лікарні, але він помер від сильної кровотечі. Його тіло було перевезено з лікарні до Баг Резван, ідентифіковано та передано його родині через три дні. Він працював у виробництві та монтажі сталевих поручнів.
Мохаммад Джафарі був застрелений із двох бойових набоїв у спину, у поперек і лівий бік, силами безпеки під час переслідування в Керманшаху. Він сильно стікав кров'ю близько п'ятнадцяти хвилин, перш ніж друзі доставили його до лікарні, де він помер. Його тіло було передано родині через два дні та поховано 11 січня в Керманшаху.
Мохаммад Резаей був неодружений, родом з Тегерана. Він отримав поранення військовою кулею в голову в Долатабаді. Його друг відвіз його тіло до лікарні Хафт-е Тір, але спочатку лікарня відмовилася його приймати, перш ніж наказала родині забрати його тіло наступного дня. Його поховали в неділю, 11 січня.
МохаммадХоссейн Джамшіді, 23 роки, був застрелений у лоб бойовою кулею поліцейськими силами 9 січня і помер на місці. Його тіло було перевезено до лікарні Тахт-е Джамшід Азіміє. Його родина отримала його тіло 11 січня, а похорон відбувся в Хесарі, Карадж, попри тиск з боку сил безпеки.
Мортеза Рахнама Топканлу, батько двох маленьких дітей, був застрелений людьми в цивільному на вулиці Імама Хаді 1 у Мешхеді ввечері 9 січня (19 Дей). Він брав участь у протестах 8 та 9 січня, допомагаючи переміщати поранених від бази «Басідж» 8 січня. 9 січня зупинилися два білі автомобілі Peugeot 405, і з них вийшли люди в цивільному; один з них вистрелив Мортезі в голову. Його тіло залишалося на вулиці близько пів години, а пізніше люди поклали його тіло в пікап, але мусили лягти на нього через постійну стрілянину. Його родина відвезла його до лікарні Талегані в Мешхеді, де їм сказали, що він помер до прибуття, з розтрощеним мозком. У судово-медичному висновку причиною смерті зазначено «вогнепальне поранення від іншої вогнепальної зброї».
45-річний Мортеза був поранений двічі, один раз у ногу і один раз у груди, коли йшов зі своєю дружиною в Ісфахані. Він залишався живим близько пів години в лікарні Аскаріє, перш ніж помер. Його родина забрала його тіло після чотирьох днів звернень до Баг-е Резван, а потім поховала його.
40-річний Мортеза був убитий трьома кулями в спину в Тегеранпарсі, Тегеран. Його родина побачила його тіло в лікарні Аль-Гадір близько 2:30 ночі, але його було перевезено до Кахрізака. Наступного дня вони знайшли його тіло серед багатьох інших, і його поховали 12 січня в Бехешт-е Захра поруч з батьком.
Надер Мовлаві, 18 років, футболіст команди «Хамі Тегеран» і довічний прихильник «Естеглялу», був застрелений силами безпеки на площі Шахр-е Рей ввечері 9 січня 2026 року.
Омід Теймурірад, його син Армін та його дружина зіткнулися з протестами у Фардісі, Карадж. Сили безпеки стріляли в них, влучивши Оміду в обличчя та груди. Після пострілу сили безпеки били його та Арміна кийками та ногами. Омід та його син Армін були непритомні, і люди відвезли їх до лікарні. Оміда поховали 12 січня в селі Аташга.
Пур’я Мохтарі, відомий як «Алеф», репер і поет, був убитий у західному Тегерані трьома бойовими кулями силами безпеки. Напередодні він брав участь у протестах і був побитий силами безпеки, отримавши травму ребра. Попри благання родини не повертатися, він знову пішов на протести 9 січня, де був убитий.
Реза Кавусі Хейдарі, пекар і годувальник сім'ї, був застрелений прямо в груди поліцейськими в Фуладшахрі і помер миттєво. Його мати та родичі відвезли його до лікарні. Пізніше його тіло знайшли в Багхе Резван, Ісфахан, після кількох днів пошуків, і родина змогла забрати його для поховання.
Реза Саміпур, кінорежисер і актор з Бандар Фарахназ, був убитий у Решті кулями сил безпеки. Він був інженером-будівельником. Він був першим помічником режисера та планувальником короткометражного фільму «Кулак» у 2021 році.
Саїд ГолСорхі був поранений у коліно силами безпеки перед губернаторством Шахруда. Після втечі з лікарні та повернення додому сили безпеки здійснили рейд на будинок його родини та жорстоко заарештували його. Потім сили безпеки вистрелили йому в потилицю і вбили його на очах у матері та племінника. Вони забрали його тіло, а пізніше повідомили родині забрати його; його брат Навід також затриманий.
Саїд Сафарі, батько двох синів та однієї доньки, був застрелений на перехресті Ресалат в Іламі. Його застрелили шрапнеллю з близької відстані в голову та груди силами безпеки, коли він намагався допомогти другові. Сили безпеки також жорстоко побили його кийком після стрілянини. Його перевезли до лікарні, але він помер через п'ять днів.
Сахба Раштіан була вбита силами безпеки, які вистрелили їй безпосередньо в бік. Сахба була 23-річною асистенткою футбольного арбітра та художницею-аніматоркою та ілюстраторкою, яка закінчила Ісфаханський університет мистецтв. Її мати заявила, що вона виховувала її 23 роки не для того, щоб побачити її в могилі. Її тіло було поховано 15 січня.
Самане була вбита десятками пострілів дробом на вулиці Наваб, поблизу Дампезешкі. Вона та її супутник припаркували свою машину та продовжили пішки до площі Енгелаб. Вона переходила порожню вулицю і не помітила поблизу мотоциклістів. Щойно вона дійшла до початку вулиці, її вразили постріли дробом ззаду, і вона впала на землю. Її доставили до лікарні Логман, але вона померла до прибуття. Приблизно 90 дробин влучили в її тіло, переважно в плече та бік. Наступного дня її родина пішла до лікарні, щоб забрати її тіло, але їм сказали, що його перевезено до судово-медичної експертизи Кахрізак. Її батько, родичі та друзі шукали серед тіл і зрештою знайшли її бездиханне тіло на бульварі судово-медичної експертизи Кахрізак.
Шахаб Нурі був убитий 9 січня (19 Дей) пострілом у серце, коли допомагав 16-річному хлопчику, який був поранений. Він зійшов з мотоцикла, обійняв дитину і крикнув: «Це дитина, його поранили, не стріляйте». Його родина отримала його тіло в Кахрізаку і поховала його 12 січня (22 Дей). Шахаб працював у Aladin Mobile Mall у Тегерані.
Сіяваш Мансурінеджад був застрелений агентами безпеки в груди о 22:30 і помер по дорозі до лікарні. Йому було 30 років, він жив у Караджеві з братом і матір'ю. Його родичам вдалося забрати його тіло з лікарні додому, а потім до Бехешт Сакіне для поховання наступного ранку. Родина Сіяваша, як повідомляється, перебуває під сильним тиском з боку сил безпеки.
Ясер Модіррооста був убитий пострілами сил безпеки під час протестів на площі Растаахіз у Караджеві. Він був музикантом та викладачем тару та сетару, а також директором інституту Педжвак Хонер. Після 13 днів пошуків поліція зв'язалася з його родиною, щоб вони ідентифікували його тіло в Бехешт Сакіне. У звіті медичного експерта зазначено, що він помер від прямого пострілу в груди.
Юнес Ефтехарі, студент-архітектор, був застрелений у серце снайпером з даху мечеті, коли допомагав пораненим у Караджеві. Його доставили до лікарні, але він помер о 21:58. Його тіло було доставлено наступного дня, але йому не дозволили поховати в Караджеві, тому його родина відвезла його до села його матері в провінції Казвін для поховання.
34-річний Алі Садегі був застрелений 10 січня на вулиці Пірузі, Тегеран, коли намагався допомогти пораненим. Він був сином жертви хімічної війни з ірано-іракської війни. Після того, як його застрелили і відвезли до будинку для первинної допомоги, його пізніше доставили до лікарні, але він помер. Його похорон відбувся 14 січня.
Азра Бахадорі, 39 років, померла миттєво від пострілу в яремну вену, коли сили безпеки відкрили вогонь по її будинку, щоб запобігти зйомці після розстрілу двох молодиків. Вона була авторкою оповідань та матір'ю двох дітей віком 8 та 16 років. Її сім'я зазнавала різного тиску, і поховання було відкладено до 14 січня, через чотири дні після її смерті 10 січня.
Паріса Лашкарі, мати семирічної доньки, була вбита пострілами сил безпеки в Нурабад Мамасані. Фото її доньки, яка спала на могилі матері, широко розповсюдилося. Її брат, Фаршид, описав її як «лорську левицю та пані Ірану».
Сепехр Солтані, 15-річний учень дев'ятого класу, помер 10 січня в Малкшахрі, Ісфахан. Він страждав від сильної задишки та зупинки серця через гострий стрес, біг та вдихання сльозогінного газу після того, як сили безпеки відкрили вогонь поблизу нього. Його батько відвіз його до клініки, але спроби реанімувати були безуспішними. Сепехр був учнем перукаря і його описували як спокійного та ввічливого.
Салехе Акбарі, медсестра з Ардабіля, була застрелена в серце 12 січня 2026 року, кинувшись перед своїм чоловіком, коли агенти безпеки намагалися його заарештувати.
Реза Бахмані Аліянванд, 34 роки, зник після протестів 8 січня 2026 року в Шахін-Шахрі, Ісфахан. Його тіло було знайдено в морзі цвинтаря через п'ять днів з двома вогнепальними пораненнями бойовими патронами.
Алі Хейдарі, 20 років, був поранений і заарештований у Мешхеді 8 січня 2026 року, утримувався без зв'язку 33 дні та був убитий пострілом у лоб під час затримання. Його тіло було повернуто 9 лютого 2026 року.
Повішений у Кумі 19 березня 2026 року разом з борцем Салехом Мохаммаді та Саїдом Давуді, у першій групі страт, пов'язаних з протестами січня 2026 року. Судовий розгляд проводився на закритому засіданні, а родини не були заздалегідь повідомлені про дату страти.
Страчений у Кумі 19 березня 2026 року разом з Салехом Мохаммаді та Мехді Гасемі через протести 8 січня на площі Набут. Спостерігачі не зафіксували жодних публічних доказів, окрім зізнань, отриманих під час затримання.
Салех Мохаммаді, 19 років, юніорський борець вільного стилю національної збірної та бронзовий призер Кубка Саїтієва 2024 року, був страчений 19 березня 2026 року разом з двома іншими. Олімпійські чемпіони назвали повішення людською катастрофою.
Вісімнадцятирічний музикант, заарештований під час повстання в січні 2026 року, повішений після засудження за проникнення та підпал обмеженого військового об'єкта в Тегерані. Його страта відкрила хвилю протестних повішень.
Протестувальника затримали під час повстання в січні 2026 року та стратили через кілька днів після Амірхоссейна Хатамі, коли прокурори публічно погрожували однією стратою на день.
Архітектор, 66 років, повішений після того, як Верховний суд залишив у силі смертний вирок за ймовірне членство в забороненій Організації моджахедів іранського народу. Правозахисники заявили, що суд був заснований на свідченнях, отриманих під тортурами.
Страчений у квітні 2026 року за ймовірні дії під час січневого повстання після закритого суду Революційного трибуналу, який правозахисні організації назвали заснованим на свідченнях, отриманих під тортурами.
Вчитель фізики з дипломом магістра менеджменту, страчений за ймовірне членство в ОМІН. Його сім'я дізналася про страту з новин державних ЗМІ; його адвоката ніколи не повідомляли.
Один із п'яти протестувальників, повішених у Тегерані між 2 і 6 квітня 2026 року у зв'язку з січневим повстанням.
Повішений на початку квітня 2026 року за участь у січневих протестах; Amnesty International назвала судовий процес над ним та його співобвинуваченими вкрай несправедливим.
Сасан Азадвар Джонагані, 21 рік, був заарештований під час протестів в Ісфахані у січні 2026 року та повішений у в'язниці Дастгерд 30 квітня 2026 року — десятий протестувальник, страчений протягом 42 днів.
Повішений у центральній в'язниці Хамадана 11 червня 2026 року; за даними Iran Human Rights, це стало частиною ескалації кампанії страт затриманих.
Страчений у центральній в'язниці Хамадана 11 червня 2026 року разом із Хамедом Яварі під час однієї з масових страт, проведених в умовах воєнного надзвичайного стану.
Чоловік белуджського походження з Азадшахра, Ґолестан, повішений у центральній в'язниці Кермана (Шахаб) після приблизно трьох років ув'язнення за звинуваченнями, пов'язаними з наркотиками. Його страта ніколи не була оголошена внутрішніми ЗМІ.
Повішений того ж ранку, що й Джавад Замані, засуджений за «порушення громадського порядку» та «створення загрози національній безпеці» під час повстання 2025–2026 років.
Страчений на світанку 16 червня 2026 року після того, як судова влада звинуватила його в керівництві збройними діями під час протестів, що розпочалися наприкінці грудня 2025 року.
Громадянин Афганістану, 25 років, повішений у центральній в'язниці Захедану за звинуваченнями, пов'язаними з наркотиками — один із багатьох афганських мігрантів, страчених в Ірані без доступу до консульства та належного захисту.
24-річний белудж, страчений у центральній в'язниці Захедану через три роки після арешту після групової бійки.
Белудж, повішений у центральній в'язниці Захедану за звинуваченнями, пов'язаними з наркотиками, після приблизно трьох років ув'язнення. Белуджі становлять непропорційно велику частку страчених в Ірані за наркозлочини.
Белудж, батько чотирьох дітей із Заболу, повішений у центральній в'язниці Захедану після чотирьох років у камері смертників за звинуваченнями, пов'язаними з наркотиками. За день до страти його перевели до одиночної камери.
Повішений у центральній в'язниці Ісфахана за участь у протестах 8 січня 2026 року, за шість днів до страти ще двох протестувальників у тій самій справі.
Страчений у справі про площу Аліхані в Ісфахані в січні 2026 року, засуджений за мухаребе та «поширення розпусти на землі». Його смерть довела кількість страт протестувальників із січня щонайменше до 23.
Громадянин Афганістану, повішений в Ісфахані разом з Ерфаном Есфандіарі у зв'язку з протестами 8 січня 2026 року після закритого судового засідання Революційного суду.
Страчений після засудження за «оперативні дії» на користь ворожих держав та участь у січневих протестах у Караджі. NCRI повідомила, що його повісили через нібито членство в PMOI.
Публічно повішений на світанку на площі Аліхані в Ісфахані — на місці, де в січні загинули четверо поліцейських — перед натовпом, який стримували сльозогінним газом.
Публічно страчений на площі Аліхані в Ісфахані разом з Абдолфазлом Сепахі Баджані. Amnesty International назвала публічні повішення черговою ескалацією у використанні смертної кари для придушення інакодумства.
Двадцятирічний юнак, заарештований під час повстання в січні 2026 року, повішений у в'язниці Шахруда після засудження за «мохаребе». Його останні слова родині: «Не дайте їм забути мене. Ми виступили за визволення нашої батьківщини».
Затриманий після повернення до Ірану та засуджений до страти за «ворожнечу проти Бога» 26-м відділенням Тегеранського революційного суду у зв'язку з протестами 2025–2026 років. Включений до списку в'язнів, яким загрожує небезпека.
Студент архітектури, засуджений до страти за мухаребе через пошкодження банкомату під час протестів 2025–2026 років. Його адвокат посилається на серйозні процесуальні порушення. Включений до списку в'язнів, яким загрожує небезпека.
Журналістка газети Hammihan, заарештована за висвітлення похорону Махси Аміні. Звинувачена у «співпраці з урядом США» та засуджена разом з Хамеді. Включена як жива політична в'язня.
Гасем Вакілі був застрелений бойовою кулею під час протестів у Казві. Щонайменше одна куля влучила йому в голову, спричинивши смерть. Гасем був досвідченим водієм позашляховиків, брав участь і вигравав численні нагороди на іранських та міжнародних змаганнях. Він був відомий своїм досвідом та сміливістю у керуванні повнопривідними автомобілями.
Хассан Шахкесі, мешканець Тегеранпарсу, приєднався до протестів, але не повернувся додому. Після кількох днів пошуків його родина знайшла його тіло з кулею в грудях. Хассан Шахкесі працював у сфері монтажу систем опалення та охолодження будівель і мав двох дочок віком 14 та 5 років.
Британсько-іранська працівниця гуманітарної організації, яку утримували як заручницю шість років за сфабрикованими звинуваченнями. Звільнена в березні 2022 року після того, як Велика Британія виплатила багаторічний борг. Включена як задокументований випадок дипломатії заручників.
Репортерка газети Shargh Daily, яка першою повідомила про госпіталізацію Махси Аміні. Утримувалася в одиночній камері в Евіні місяцями; у 2023 році засуджена до понад 12 років. Включена як жива політична в'язня.
Курдська соціальна працівниця, засуджена до смерті в липні 2024 року за нібито членство у збройній групі — звинувачення, яке вона заперечує. Вирок підтверджено у 2025 році. Включена як жива політична в'язня.
Активістка трудового руху, засуджена до смерті в липні 2024 року за «збройний заколот» через профспілкову діяльність. Вирок скасовано в грудні 2024 року, але вона залишається під вартою. Включена як жива політична в'язня.
Засуджений до смерті у справі про площу Аліхані; йому виповнилося 18 лише за кілька днів до арешту. Експерти ООН закликали Іран зупинити його страту. Включений як в'язень, якому загрожує безпосередня небезпека.
Репер, чиї пісні підтримували повстання «Жінка, Життя, Свобода». Засуджений до смерті в квітні 2024 року за «поширення розпусти на землі»; Верховний суд скасував вирок у червні 2024 року, але він залишається у в'язниці. Включений сюди як живий політичний в'язень.
Так. На цій сторінці перелічено 234 ідентифіковані жертви Ісламської Республіки з 1979 по 2026 рік, з віком, містом, датою, обставинами та посиланням на першоджерело. Дані можна шукати, фільтрувати та цитувати.
Так. Уся інформація опублікована під ліцензією CC BY 4.0, з машинно-читаним експортом JSON, і може бути переопублікована, перекладена або процитована з атрибуцією та посиланням.