Кривава п'ятниця в Захедані: найгірша різанина повстання

Причини та Контекст Повстання

Масові протести по всьому Ірану, відомі як рух «Жінка, Життя, Свобода», спалахнули після смерті Махси Аміні 16 вересня 2022 року. 22-річна курдська жінка померла під вартою поліції моралі, що викликало хвилю обурення щодо примусового носіння хіджабу, дискримінації та системних порушень прав людини. Цей рух швидко переріс у національне повстання проти теократичного режиму, в якому жінки відіграли центральну роль. Уряд відповів жорстокими репресіями, застосовуючи надмірну силу, масові арешти та відключення інтернету, щоб придушити інакомислення та залякати населення.

Провінція Систан і Белуджистан, де розташований Захедан, має довгу історію етнічної та релігійної дискримінації. Більшість населення тут становлять белуджі-суніти, які протягом десятиліть стикаються з економічною маргіналізацією, обмеженими політичними правами та системною дискримінацією з боку переважно шиїтського уряду. Це тліюче невдоволення часто призводило до протестів, які жорстоко придушували. Тому, коли хвиля національних протестів досягла Захедана, вона наклалася на глибоко вкорінене почуття несправедливості та історичні образи, посиливши масштаби та інтенсивність місцевого опору проти режиму.

Початок подій: 30 Вересня 2022 Року

30 вересня 2022 року, лише за два тижні після смерті Махси Аміні, тисячі жителів Захедана зібралися на п'ятничну молитву у Великій Мослі Маккі, одній з найбільших сунітських мечетей Ірану. Після молитви вони мали намір провести мирну демонстрацію проти смерті Махси Аміні та згвалтування 15-річної дівчини балучі іранським поліцейським у Чахабахарі, що стало останньою краплею для багатьох. Це згвалтування, приховування якого режимом викликало значне обурення, лише посилило гнів існуючими несправедливостями, що відчувалися в регіоні. Протестувальники йшли мирно, висловлюючи свої вимоги та розчарування щодо владних структур.

Однак, коли тисячі віруючих почали виходити з мечеті після молитви, вулиці вже були оточені силами безпеки, включаючи Корпус вартових ісламської революції (КВІР) та поліцію. Замість того, щоб дозволити мирний протест, силовики зайняли позиції на дахах і заблокували всі прилеглі дороги. Вже з перших хвилин було очевидно, що сили безпеки готові застосувати смертоносну силу. Очевидці повідомляли, що снайпери були розміщені на дахах сусідніх будівель, а також були присутні бронетранспортери, що створювало атмосферу залякування і передвіщало подальшу трагедію.

Нічим Не Спровокована Стрілянина

Близько 12:30 за місцевим часом, через кілька хвилин після того, як віруючі почали залишати мечеть, сили безпеки раптом відкрили безрозбірний вогонь бойовими патронами по натовпу. Стрілянина велася з дахів урядових будівель, поліцейських дільниць та контрольно-пропускних пунктів, розташованих навколо мечеті. Люди, які щойно завершили молитву, були шоковані та дезорієнтовані. Вогонь був настільки інтенсивним, що вулиці поблизу Великої Мослі Маккі, яка була основним місцем збору, перетворилися на зони бойових дій. Учасники протесту, а також перехожі, які просто поверталися додому, були обстріляні без попередження.

Свідки розповідали про хаос: тіла падали на землю, люди бігли в паніці, намагаючись сховатися від куль. Багато хто шукав притулку всередині мечеті та прилеглих магазинів. Правозахисні організації, такі як Amnesty International та Iran Human Rights (IHR), зафіксували численні свідчення про те, що сили безпеки цілеспрямовано стріляли в голови та торси людей, що вказує на намір вбивати або завдавати каліцтва. Ця безжальна тактика була спрямована на максимальне залякування та придушення будь-яких проявів опозиції в Захедані, демонструючи повну зневагу до людського життя.

Вогонь був настільки інтенсивним, що вулиці поблизу Великої Мослі Маккі перетворилися на зони бойових дій. Люди, які щойно завершили молитву, були шоковані та дезорієнтовані.

Жертви та Наслідки

За даними Iran Human Rights (IHR), Amnesty International та Boroumand Center, щонайменше 100 людей було вбито в Криваву п'ятницю 30 вересня. Однак місцеві правозахисні організації та активісти стверджують, що реальна кількість загиблих може бути значно вищою, сягаючи 500-700. Серед загиблих були діти, жінки та літні люди. Крім того, сотні отримали поранення, причому багатьох не госпіталізували до офіційних лікарень через побоювання арешту, а лікували в домашніх умовах або в приватних медичних закладах, що ускладнювало достовірний підрахунок жертв. Багато постраждалих отримали тяжкі вогнепальні поранення, які потребували тривалого лікування та мали довгострокові наслідки для їхнього здоров'я.

Після різанини в Захедані було введено повне відключення інтернету, щоб запобігти поширенню новин та зображень насильства. Однак, незважаючи на це, свідчення та відеоматеріали почали просочуватися в зовнішній світ, викликаючи широке міжнародне засудження. Силовики проводили масові арешти, затримуючи родичів жертв, свідків та будь-кого, хто намагався документувати події або вийти на зв'язок з зовнішнім світом. Ця спроба приховати масштаби трагедії є типовою для іранського режиму, який прагне контролювати інформаційні потоки та уникати відповідальності за свої дії проти цивільного населення.

Реакція та Відповідальність

Офіційні іранські ЗМІ спочатку промовчали про події в Захедані, а потім спробували представити їх як «терористичний акт», здійснений «бунтівниками» та «сепаратистами». Режим звинуватив «ворожі сили» у спробі дестабілізувати країну та заперечив відповідальність за масові вбивства. Губернатор Систану і Белуджистану Хосейн Модаресі Хайябані заявив, що «нерозсудливі елементи» напали на поліцейську дільницю, що змусило сили безпеки «відреагувати». Однак ці заяви повністю суперечили численним свідченням очевидців, відеоматеріалам та доповідям правозахисних організацій, які чітко вказували на те, що стрілянина була неспровокованою, невибірковою і спрямованою на знищення мирних демонстрантів.

Міжнародна спільнота, включаючи Організацію Об'єднаних Націй та Amnesty International, засудила жорстокість іранського режиму. Верховний комісар ООН з прав людини закликав до незалежного розслідування та притягнення винних до відповідальності. Правозахисні організації продовжують збирати докази, документувати свідчення та вимагати справедливості для жертв Кривавої п'ятниці. Молаві Абдольхамід Ісмаїлзехі, лідер сунітської громади та імам п'ятничної молитви Захедана, публічно засудив розстріл і закликав керівництво Ірану понести відповідальність, ставши одним із найсміливіших критиків режиму. Його відверта позиція додала ваги закликам до справедливості та привернула додаткову увагу до страждань народу Белуджистану.

Свідоцтва Жертв та Очевидців

Свідчення очевидців Кривавої п'ятниці в Захедані є жахливими. Багато людей повідомляли, що бачили, як їхні близькі падали мертвими або стікали кров'ю на вулиці. Одна молода жінка розповіла Amnesty International: "Ми тільки вийшли з мечеті, коли почалася стрілянина. Ми просто бігли. Бачила, як мій брат впав. Коли я повернулася, він був мертвий, куля потрапила йому прямо в серце." Інший свідок зазначив: "Це була бійня. Вони стріляли по людях, як по дичині. Ніхто не очікував такого рівня насильства після молитви." Ці свідчення підкреслюють безрозбірний характер насильства та його руйнівні наслідки для спільноти Захедана.

Рятувальники та лікарі також стикалися з величезними труднощами. Через масові арешти та побоювання бути затриманими вони не могли надавати допомогу відкрито. Багато тіл залишалися на вулицях протягом годин, а поранені стікали кров'ю, оскільки їм не могли надати своєчасної медичної допомоги. Лікарі, які працювали в приватних клініках, ризикували власною свободою, приймаючи поранених. Ці дії іранського режиму щодо приховування злочинів та перешкоджання наданню медичної допомоги лише посилюють біль і страждання жертв та їхніх родин, демонструючи повну зневагу до міжнародних стандартів гуманності.

Довгострокові Наслідки та Боротьба за Справедливість

Кривава п'ятниця стала переломним моментом у повстанні «Жінка, Життя, Свобода», особливо для народу Белуджистану. Ця трагедія не лише посилила рішучість протестувальників, але й привернула міжнародну увагу до системних порушень прав людини щодо етнічних меншин в Ірані. Незважаючи на жорстокі репресії, протести в Захедані тривають щоп'ятниці після молитви, перетворюючись на символ опору. Кожен тиждень тисячі людей виходять на вулиці, вимагаючи справедливості для жертв і припинення дискримінації, незважаючи на загрозу насильства з боку режиму. Ці постійні демонстрації демонструють стійкість народу Белуджистану та їхнє прагнення до свободи та рівності.

Правозахисні організації продовжують свою роботу, документуючи злочини, здійснюючи адвокаційну діяльність та підтримуючи родини жертв. Вони закликають міжнародну спільноту посилити тиск на іранський режим, вимагати незалежного розслідування та притягнення до відповідальності всіх винних у Кривавій п'ятниці. Важливо забезпечити, щоб ця трагедія не була забута, а винуватці не уникнули правосуддя. Справедливість для Захедана є ключовим компонентом ширшої боротьби за права людини та гідність в Ірані, і міжнародна солідарність відіграватиме вирішальну роль у досягненні цієї мети в майбутньому.