Скільки дітей загинуло від рук сил безпеки Ірану?

Кількість загиблих дітей: перевірені дані

З вересня 2022 року щонайменше 68 дітей були вбиті іранськими силами безпеки під час загальнонаціональних протестів, спричинених смертю Махси Аміні. Ця жахлива цифра базується на ретельних розслідуваннях, проведених провідними правозахисними організаціями, такими як Amnesty International та Iran Human Rights (IHR). Більшість цих дітей загинули від вогнепальних поранень, отриманих під час мирних демонстрацій або в контексті репресій з боку держави. Важливо зазначити, що ці цифри є мінімальними, оскільки реальна кількість жертв може бути вищою через обмеження доступу до інформації та систематичне приховування фактів владою.

Amnesty International, провівши власне розслідування, підтвердила загибель щонайменше 44 дітей до квітня 2023 року, з яких 39 були хлопчиками та 5 дівчатками. Серед них троє дітей були віком до 10 років, шістнадцять — 10-14 років, а 25 — 15-17 років. Згідно з їхніми висновками, переважна більшість цих дітей загинули від пострілів бойовими набоями в голову, серце або інші життєво важливі органи. Ці дані були зібрані на основі свідчень очевидців, фотографій, відеоматеріалів, медичних документів та інформації від родичів жертв, що робить їх одними з найдостовірніших джерел інформації про ці злочини.

Причини смерті та обставини: жорстокі репресії

Документовані причини смерті чітко вказують на навмисне застосування смертоносної сили проти дітей. За даними Amnesty International та Iran Human Rights (IHR), більшість дітей загинули від прямого вогню бойовими набоями. Свідчення очевидців та аналіз судово-медичних звітів показують, що силовики цілилися в голови, груди та животи дітей, що є явним порушенням міжнародних норм щодо застосування сили. Ця тактика свідчить про свідому спробу придушити протести шляхом залякування та завдання максимальної шкоди, незважаючи на вік демонстрантів.

Крім вогнепальних поранень, деякі діти загинули від побоїв та інших форм фізичного насильства. Наприклад, випадок Ніки Шакарамі, 16-річної дівчини, яка зникла 20 вересня 2022 року під час протесту в Тегерані. Її тіло було знайдено через 10 днів зі слідами численних травм. Хоча влада стверджувала, що вона покінчила життя самогубством, її родина та правозахисники відкидають цю версію, вказуючи на докази насильницької смерті. Ці випадки підкреслюють жорстокість іранських сил безпеки та їхню готовність вдаватися до будь-яких методів для придушення інакомислення, навіть якщо це призводить до загибелі дітей.

Наймолодші жертви: трагедія безневинності

Серед найменших жертв репресій іранського режиму, які викликали шок у всьому світі, є кілька трагічних випадків, що підкреслюють безжальність силових структур. Однією з наймолодших жертв став дворічний Мехран Хошкнам, який загинув 30 вересня 2022 року під час розгону протестів у Захедані, провінція Сістан і Белуджистан. За свідченнями родичів та очевидців, Мехран був у машині з батьками, коли його вразила куля. Його смерть стала символом невибіркового та надмірного застосування сили проти цивільного населення, включаючи найменших.

Іншим трагічним прикладом є загибель дев'ятирічного Кіана Пірфалака, який був застрелений 16 листопада 2022 року в місті Ізе, провінція Хузестан. Кіан також знаходився в автомобілі зі своєю родиною, коли сили безпеки відкрили вогонь по їхній машині. Його мати, яка також отримала поранення, свідчила, що їхня машина була обстріляна без жодних попереджень. Цей інцидент отримав широкий розголос завдяки емоційному відео, де мати Кіана прямо звинуватила іранську владу у вбивстві її сина, спростовуючи офіційну версію про «терористичний напад».

Ці випадки, поряд з багатьма іншими, такими як 10-річна Сараван Наїм, яка також загинула від пострілу в голову в Захедані, і 12-річний Еліяс Дадешзаде з Урмії, убитий пострілом у груди, демонструють, що вік не був бар'єром для застосування смертоносної сили. Вони є яскравим свідченням того, що іранські сили безпеки нехтують міжнародними гуманітарними нормами та базовими принципами захисту прав дітей, підкреслюючи безпрецедентний рівень жорстокості в придушенні протестів.

Офіційна реакція та заперечення

Іранська влада послідовно заперечує відповідальність своїх сил безпеки за загибель дітей, натомість покладаючи провину на «терористів», «бунтівників» або зовнішні сили. Вони часто намагаються сфабрикувати обставини смерті, стверджуючи про самогубства, нещасні випадки або смерті від рук інших протестувальників. Ці спроби заперечення та фальсифікації є частиною ширшої стратегії приховування злочинів та уникнення міжнародної відповідальності. Наприклад, у випадку Ніки Шакарамі, влада швидко висунула версію про її самогубство, незважаючи на численні травми та свідчення родичів про загрози та тиск.

У багатьох випадках сім'ї загиблих дітей перебувають під значним тиском, щоб замовкнути або змінити свої свідчення. Родичам часто погрожують арештами, тортурами або навіть смертю, якщо вони не погоджуються з офіційною версією подій. Такі дії створюють атмосферу страху та змушують багатьох замовчувати правду, ускладнюючи роботу правозахисних організацій зі збору достовірних даних. Це також унеможливлює проведення незалежних розслідувань всередині країни та притягнення винних до відповідальності, що призводить до повної безкарності за вбивства дітей.

Ця політика заперечення та залякування є ключовим елементом стратегії іранського режиму, спрямованої на придушення будь-яких форм інакомислення та протидії. Влада використовує державні ЗМІ для поширення дезінформації та дискредитації правозахисних організацій, представляючи їх як інструменти ворожих держав. Це створює паралельну реальність, де офіційна версія подій повністю суперечить свідченням очевидців та незалежним розслідуванням, ускладнюючи для міжнародної спільноти повне розуміння масштабу порушень прав людини в Ірані.

Відповідальність та міжнародні заклики

Попри неспростовні докази та численні свідчення, іранська влада досі не притягнула до відповідальності жодного співробітника сил безпеки за вбивства дітей. Ця повна безкарність є глибоко тривожною і підкреслює структурну проблему з підзвітністю в іранській правовій системі. Міжнародні правозахисні організації, такі як Amnesty International, Human Rights Watch та Iran Human Rights (IHR), постійно закликають до незалежного та прозорого розслідування цих злочинів. Вони вимагають, щоб винні були встановлені та притягнуті до відповідальності відповідно до міжнародного права, незалежно від їхнього рангу чи посади.

Організація Об'єднаних Націй та інші міжнародні органи також висловили глибоку стурбованість з приводу використання смертоносної сили проти дітей в Ірані. Спеціальні доповідачі ООН з питань прав людини неодноразово засуджували такі дії та закликали іранський уряд дотримуватися своїх міжнародних зобов'язань щодо захисту прав дітей. Вони наголошують на необхідності забезпечення правосуддя для жертв та їхніх родин, а також на створенні механізмів, які б запобігали повторенню таких трагедій у майбутньому. Однак ці заклики поки що залишаються без відповіді з боку Тегерана.

Відсутність внутрішніх механізмів відповідальності посилює необхідність міжнародного втручання. Деякі організації пропонують створити міжнародний незалежний слідчий механізм, який міг би збирати та зберігати докази злочинів, скоєних в Ірані, з метою можливого майбутнього переслідування. Це може бути єдиним шляхом до забезпечення правосуддя для жертв, враховуючи системний характер безкарності в країні. Такий механізм також слугував би чітким сигналом іранській владі, що міжнародна спільнота не ігноруватиме грубі порушення прав людини.

Хроніка загибелі дітей під час протестів: 2022-2023

Після смерті Махси Аміні у вересні 2022 року, Іран охопили безпрецедентні протести, які отримали назву «Жінки, Життя, Свобода». Реакція іранської влади була надзвичайно жорстокою, включаючи невибіркове застосування сили, масові арешти та тортури. Серед жертв цих репресій опинилися численні діти, яких вбивали сили безпеки під час протестів або внаслідок насильства під час затримання. Протягом осені 2022 року та весни 2023 року спостерігався сплеск смертей серед неповнолітніх, що викликало міжнародне засудження.

Жовтень і листопад 2022 року виявилися особливо смертоносними місяцями для дітей. У жовтні було зафіксовано загибель щонайменше 19 дітей, а в листопаді — щонайменше 21. Ці місяці були піком протестної активності, і відповідь уряду була найбільш жорстокою. Міста, такі як Захедан, де загинули Мехран Хошкнам та Сараван Наїм, та Ізе, де був убитий Кіан Пірфалак, стали центрами трагічних інцидентів. Протести поширилися по всій країні, від столичного Тегерана до менших міст, і діти гинули в різних регіонах Ірану, що свідчить про системний характер репресій.

Навіть у 2023 році, коли інтенсивність протестів дещо знизилася, окремі випадки смертей дітей від рук сил безпеки продовжували надходити. Ці дані, зібрані Iran Human Rights, підкреслюють тривалу готовність режиму застосовувати смертоносну силу проти своїх громадян, незалежно від їхнього віку. Кожна цифра в цій статистиці представляє втрачене життя, розбиту родину та невимовний біль, що є прямим наслідком політики жорстоких репресій з боку іранського уряду. Міжнародній спільноті вкрай важливо продовжувати тиск на Тегеран, вимагаючи відповідальності та припинення насильства проти дітей.

Погляд у майбутнє

Систематичні вбивства дітей іранськими силами безпеки є кричущим порушенням міжнародного права та базових принципів людяності. Відсутність відповідальності за ці злочини створює атмосферу безкарності, що лише заохочує подальше насильство. Для забезпечення справедливості та запобігання майбутнім трагедіям, міжнародна спільнота повинна продовжувати тиск на іранський режим, вимагаючи прозорих розслідувань та притягнення винних до відповідальності. Лише шляхом спільної та рішучої відповіді світ може сподіватися на припинення цих жахливих злочинів і захист найуразливіших членів суспільства в Ірані.